Вступивши до школи у молодшому шкільному віці (з 6-7 до 10-11 років)   дитина оволодіває новою для себе роллю школяра. Криза цього віку пов’язана з тим, що змінюються навколишні умови: у дитини  з’являються постійні обов’язки,  пов’язані з новою діяльністю: ігрова діяльність поступово змінюється навчальною, вихователь змінюється вчителем. У цей період дитина поєднує в собі риси дошкільника з особливостями школяра. Важливим завданням дитини у цей період є адаптація до нових умов, до оточуючих, до нової діяльності. І головна навичка, яку вона повинна засвоїти – це уміння вчитись. Важливо сформувати у дитини саме пізнавальну мотивацію, коли робиться акцент на знаннях, а не на соціально-значущій ролі і оцінках.

У дитини формуються нові відносини  – з вчителем та однокласниками. І наскільки успішно дитина зможе впоратися з усіма поставленими перед нею завданнями залежить її успішність та самооцінка.

Ціль навчання – у засвоєнні наукових знань. Основну частину змісту навчальної діяльності становлять наукові поняття, закони, загальні способи вирішення практичних завдань. Саме тому умови формування та здійснення навчальної діяльності створюються тільки в школі, а в інших видах діяльності засвоєння знань виступає як побічний продукт у вигляді життєвих понять. У грі, наприклад, дитина прагне краще виконати якусь роль. І саме формування вміння засвоювати правила, котрі потрібні для виконання цієї ролі, допомагають дитині упоратись з цим завданням. А у навчальній діяльності засвоєння наукових знань і умінь, навичок виступає як основна мета і головний результат діяльності. Дитина під керівництвом вчителя починає оперувати науковими поняттями.

Навчальна діяльність здійснюватиметься впродовж усіх років навчання в школі, але тільки тепер, коли вона складається і формується, вона є ведучою.

У молодшому шкільному віці дитина втрачає свою безпосередність, яка була притаманна дошкільнятам. Це свідчить про те, що між бажанням щось зробити і самою діяльністю, виникає певний момент – з’ясування, що дасть, дитині, конкретна діяльність. 

Формується і вдосконалюється саморегуляція: треба не тільки відсидіти 40 хвилин уроку, не встаючи без дозволу, але і засвоїти нові знання.  

Увага дітей зосереджується на тому, що цікаво. Це треба враховувати, якщо ви бажаєте дитину чомусь навчити. Більш цілеспрямованим і повнішим стає сприйняття у дітей цього віку. Вони порівняно легше запам’ятовують вірші і повторють текст для кращого запам’ятовування, завдяки цьому досконалішою стає пам’ять шестирічної дитини. Механічне запам’ятовування поступово змінюється довільним і свідомим. Вона вже практично володіє морфологічною будовою мови, інтуїтивно, відчуваючи помилки у мові, вона охоче їх виправляє. Наочно-образне мислення змінюється словесно-логічним. Після 6 років у дітей помітно виявляється емоційно-вольова спрямованість у досягнення мети. Усе це створює важливі передумови для систематичного навчання в молодших класах.

Життєстійкість є системою переконань про себе, світ і про відносини зі світом. Це диспозиція, що включає три порівняно автономних компоненти: залученість, контроль, прийняття ризику. Виразність цих компонентів і життєстійкості загалом перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за допомогою стійкого подолання стресу і сприйняття його менш значущим.

Залученість окреслюється як переконаність у тому, що все що відбувається дає максимальний шанс знайти особистості щось дійсно цінне і цікаве. Людина з розвиненим компонентом залучення отримує задоволення від своєї діяльності. На противагу цьому, відсутність подібної впевненості породжує почуття відчуженість від «потоку життя». Якщо ви відчуваєте впевненість у собі і віру в те, що в світі є багато можливостей, якими можна скористатися для реалізації своїх потреб, вам притаманна залученість.

Контроль – це переконаність у тому, що боротьба дозволяє вплинути на результат того, що відбувається, нехай навіть цей вплив не є абсолютним і успіх не гарантований. Протилежність цьому – відчуття власної безпорадності. Людина із сильно розвиненим компонентом контролю відчуває, що тільки вона вибирає власну діяльність, свій шлях.

Прийняття ризику — переконаність людини в тому, що все те, що з нею трапляється, сприяє її розвитку, неважливо, позитивне чи негативне. Людина, що розглядає життя як спосіб набуття досвіду, готова діяти без надійних гарантій успіху, на свій страх і ризик, вважаючи що прагнення до простого комфорту та безпеки збіднює життя особистості. В основі прийняття ризику лежить ідея розвитку через активне засвоєння знань через досвід та подальше їх використання.

Компоненти життєстійкості розвиваються у дитинстві та частково у підлітковому віці, хоча їх можна розвивати і пізніше. Їхній розвиток вирішальним чином залежить від стосунків батьків та дитини.

Зокрема, для розвитку компоненту залученості принципово важливим є прийняття та підтримка, любов та схвалення дитини з боку батьків. Для розвитку компоненту контролю важливою є підтримка ініціативи дитини, її прагнення справлятися із завданнями все більшої складності на межі своїх можливостей. Для розвитку прийняття ризику важливо багатство вражень, мінливість та неоднорідність середовища.

Друзі!Вітаємо кожного з Вас із новорічними святами!

Нехай майбутній рік подарує Вам затишок, тепло та любов. Будьте завжди повними сил та готовими до нових пригод – неодмінно приємних, цікавих, та які подарують Вам багато яскравих емоцій!

Пізнавайте нове, діліться щастям з оточуючими та ніколи не лишайте запалу в очах та дитячої віри у казку! І ми щиро бадаємо Вам вього, що буде цьому сприяти!

Харківський обласний центр соціальних служб

В наш час стресових ситуацій і ситуацій невизначеності стає все більше. Подолати їх нам допомагають наші копінг-стратегії. Давайте розглянемо, що це таке і якими вони можуть бути.

Копінг-стратегія – це комплекс поведінкових, емоційних та когнітивних реакцій людини, які вона використовує у важких ситуаціях. Комбінуючи їх у різних співвідношеннях та зв’язках, людина здатна впоратись зі стресом. Причому, як у побутових щоденних ситуаціях, так і в екстремальних, кризових умовах.

Вони можуть бути довільними та мимовільними, а також поєднувати ці елементи.

До мимовільнихреакцій належить усе, що викликане особливостями темпераменту і набутими під час соціалізації і доведеними до автоматизму діями (установками).

До свідомихстратегій відноситься все, що пов’язане з саморегуляцією та відповідає низці умов:
1. Виниклі проблеми повністю усвідомлюються особистістю.
2. Людина знає, як впоратись саме з такою ситуацією, даним типом обставин.
3. Особистість вміє застосувати ці знання вчасно і коректно.

Копінг-поведінка – це готовність людини вирішувати життєві труднощі, що виникають. Вона знаходить практичне втілення через копінг-стратегії та ґрунтується на копінг-ресурсах.

Копінг-ресурси

Це особливості, характерні риси самої особистості та ситуації, що сприяють адаптації людини. Серед зовнішніх ресурсів найголовніший – підтримка.

До особистісних сприятливих ресурсів належить:
• позитивне мислення;
• адекватна Я-концепція та самооцінка;
• низький нейротизм;
• внутрішній локус контролю;
• здатність до емпатії та вибудовування соціальних відносин;
• здатність до творчості.

Дуже важливо також наявність внутрішнього переконання людини у власних здібностях до подолання.

Види копінг-стратегій
Копінг-стратегії бувають адаптивними, неадаптивними та частково адаптивними:
• адаптивністратегії – варіант активного вирішення проблеми (співпраця, альтруїзм);
• неадаптивні– повне уникнення проблеми (уникнення реальності, стримання, агресія, покірність);
• частковоадаптивні – уникнення проблеми під якимось приводом (маскування,  уникнення, емоційна рзрядка, відволікання).

Головне завданняподоланняситуації – зберегти психічну та емоційну рівновагу людини в критичній ситуації або в умовах невизначеності.

Стратегії можуть бути спрямовані на перетворення внутрішнього світу людини, тобто внутрішніх умов або зміну зовнішніх умов. Третій варіант – одночасне перетворення себе та ситуації. Відповідно, людина фокусується або на проблемі, або на своїх емоціях, почуттях, стосунках, або взагалі на всіх складових ситуації. Крім того, копінг-стратегії бувають продуктивними та непродуктивними.

Варто зазначити, що оптимізм, життєстійкість, позитивне мислення – це не стратегії, а риси особистості. Стратегії – набір конкретних дій, алгоритми та схеми. Проте такі особистісні характеристики, як оптимізм, допомагають виробляти конструктивні та ефективні стратегії.

Серед адаптивнихреакцій до поведінковихвідносяться всі стратегії, де особистість сама активно вступає у соціальні відносини або пропонує шляхи вирішення ситуації. Когнітивністратегії передбачають аналіз проблеми, підвищення самооцінки, зростання віри у власну особистісну цінність, розвиток самоконтролю. Середемоційнихреакцій є протест і оптимізм.

До неадаптивнихстратегійналежить:
• середповедінкових: пасивність, усамітнення, ізоляція, уникнення проблем навіть у думках, відступ, відмова вирішувати проблему (саме розсмокчеться);
• середкогнітивних: невіра у власні можливості та потенціал, смиренність, розгубленість, свідома недооцінка неприємностей;
• середемоційних: самозвинувачення чи звинувачення інших людей, стримання емоцій, пригніченість, почуття безнадійності та покірності.

До відносноадаптивнихстратегійналежить:
• середповедінкових: компенсація, будь-яке тимчасове відсторонення від вирішення проблеми (занурення у якусь справу чи захоплення, подорож, виконання бажань);
• середкогнітивних: порівняння ситуації з проблемами інших людей, пошук сил для подолання труднощів у зверненні до віри, наділення ситуації подолання особливим змістом (це випробування, яке потрібно гідно пройти);
• середемоційних: передача відповідальності іншим, зняття емоційного напруги.

Знаючи і розуміючи адаптивні і неадаптивні копінг-стратегіїї ви матимете можливість наступного разу обирати, як саме реагувати в ситуації стресу або  невизначеності.

З першим снігом і морозами приходять в Україну зимові свята. Одне з найбільш шанованих християнських свят в Україні – день Святого Миколая, свято захисника, наставника і покровителя дітей. Він дарує усім віру, вселяє у душі світлі почуття, надихає творити добро. Святий Миколай здавна опікується дітками. На нього чекають мільйони малюків в усьому світі та сподіваються на своєрідне диво та здійснення заповітних мрій. У цей час всі діти з нетерпінням чекають дива.

І саме таку довгоочікувану зимову казку напередодні Дня Святого Миколая за підтримки голови Краснокутської селищної ради Ірини КАРАБУТ працівники Комунального закладу «Краснокутський центр соціальних служб» Краснокутської селищної ради влаштували для прийомних дітей та дітей-вихованців з прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу Краснокутщини.           

Привітати дітей та їх батьків зі святом завітала голова Краснокутської селищної ради Ірини КАРАБУТ. Від імені очільниці Краснокутської громади на адресу присутніх лунали найщиріші побажання здоров’я, миру, достатку, родинного затишку, а дітям  – зростати здоровими, добрими і щасливими – на радість батькам та України, та були вручені солодкі подарунки.

Для гостей організовано виставку «Новорічні фантазії», яку підготували та презентували вихованці прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, виступ квартету «Покров» та цікаву розважальну програму за участю Святого Миколая.

Діти раділи Святому і наперебій  розповідали йому віршики. Роздаючи солодощі, Святий Миколай бажав діткам та дорослим здійснення мрій та вірити у дива.

Сподіваємося, подібні заходи стануть доброю традицією в КЗ «Краснокутський ЦСС» і будуть радувати малечу новими враженнями і дивами.