Протидія булінгу у шкільному середовищі

В межах Всеукраїнського тижня з протидії булінгу фахівці із соціальної роботи КЗ «Краснокутський ЦСС» провели заходи у Козіївському ліцеї, Каплунівській гімназії, Колонтаївському ліцеї, Мурафському ліцеї, Пархомівському ліцеї та гуртожитку професійного аграрного ліцею на тему «Запобігання та протидія булінгу у навчальному середовищі».

Під час інтегрованих заходів було обговорено найактуальніші поняття стосовно проблематики булінгу, види, прояви та його наслідки  у шкільному середовищі, куди саме і до кого звертатися по допомогу, правила шкільного колективу для уникнення булінгу; практично опрацьовані ситуації в яких може виникати булінг; виготовлені скриньки безпеки спільно з дітьми.

Після проведення заходів учням було роздано буклети та інформаційний матеріал відповідного змісту, розроблені КЗ  «Краснокутський ЦСС»: «STOP булінг» «Насильство – це сміття, яке потрібно виносити з дому».

Як підтримати дитину

Надійні і довірчі взаємини – найважливіший фактор розвитку дитини. При порушенні цих взаємин дитина відчуває розчарування і схильна до імпульсивних, небезпечних вчинків.

Дитина буде відчувати себе важливою і значущою, якщо дорослий:

• зосереджується на позитивних сторонах і перевагах дитини з метою зміцнення її самооцінки;

• допомагає повірити в себе і свої здібності;

• допомагає уникнути помилок;

• підтримує дитину при невдачах.

Для досягнення бажаного батькам, можливо, доведеться змінити звичний стиль спілкування і взаємодії з дитиною.

Замість того, щоб звертати увагу перш за все на помилки і погану поведінку дитини, дорослому необхідно буде зосередитися на позитивній стороні її вчинків і заохочення того, що та робить.

Підтримувати дитину – значить вірити в неї. Вербально і невербально батьки повідомляють, що вірять в її сили та здібності. Дитина потребує підтримки не тільки тоді, коли їй погано, але і тоді, коли їй добре.

Завдання батьків не тільки розглядати події (вчинки) в цілому, а й намагатися виділити окремі, позитивні для дитини, сторони. Підтримка заснована на вірі в здатність дитини долати життєві труднощі за допомогою значущих для неї дорослих.

Для того щоб підтримати дитину, батьки самі повинні приймати себе такими, які є, поважати себе і бути впевненими в своїх словах і вчинках.

На поведінку дитини впливають надмірні амбіції, які були сфрмовані в сім’ї. Це проявляється, наприклад, в тих випадках, коли дитина, погано граючи в якусь гру, відмовляється брати в ній участь. Часто дитина, що не може виділитися за допомогою чогось позитивного, починає вести себе зухвало негативно.

Як підтримувати дитину?

Існують помилкові способи, так звані пастки підтримки.

Так, типовими для батьків способами підтримки дитини є гіперопіка, створення залежності дитини від дорослого, нав’язування нереальних стандартів, стимулювання суперництва з однолітками.

Ці методи призводять тільки до хвилювань дитини, заважають нормальному розвитку її особистості.

Ще раз повторимо: справжня підтримка дорослими дитині повинна ґрунтуватися на підкресленні її здібностей, можливостей та позитивних сторін.

Трапляється, що поведінка дитини не подобається дорослому. Саме в такі моменти він повинен чітко показати дитині, що «хоча я і не схвалюю твоєї поведінки, але я, як і раніше, поважаю тебе, як особистість».

Наприклад, якщо дитині не вдається вести себе так, як хотілося б дорослому, саме дорослий повинен допомогти дитині зрозуміти, чому так відбувається.

Важливо, щоб дитина зрозуміла, що її невдача може виникати через відсутність самодисципліни і готовності вести себе відповідним чином. Необхідно показати дитині, що невдача ні в якій мірі не применшує її особистих достоїнств.

Важливо, щоб дорослий навчився приймати дитину такою, якою вона є, включаючи всі її досягнення і промахи. А в спілкуванні з нею враховувати значення таких речей, як тон, жести, вирази і т.п.

Для того щоб надати дитині психологічну підтримку, дорослий повинен користуватися тими словами, які працюють на розвиток позитивної самооцінки і почуття адекватності дитини.

Протягом дня дорослі мають чимало можливостей для створення у дитини почуття власної корисності та адекватності.

Один шлях полягає в тому, щоб допомогти дитині відчути задоволення від своїх досягнень і зусиль.

Інший шлях – навчити дитину справлятися з різними завданнями. Цього можна досягти, створивши у неї ситуацію успіху – давати ті завдання, які відповідають її віку і здібностям.

Навіть якщо дитина справляється з чимось не цілком успішно, дорослий повинен дати їй зрозуміти, що її почуття по відношенню до дитини не змінилися. Корисними можуть виявитися такі висловлювання:

• Навіть якщо щось сталося не так, як тобі хотілося, для тебе це було хорошим уроком.

• Всі ми люди, і всі ми робимо помилки. Зрештою, виправляючи свої помилки, ти теж навчаєшся.

Таким чином, дорослий навчиться допомагати дитині в досягненні впевненості в собі.

Центральну роль в розвитку впевненості дитини в собі грає, як уже зазначалося, віра в неї батьків і педагогів.

Батьки повинні показати дитині, що вона є важливим членом сім’ї і значить для близьких набагато більше, ніж будь-які пов’язані з нею проблеми. А педагог – що дитина потрібний і шановний член групи, класу.

Як дорослому показати свою віру в дитину?

• Забути про минулі невдачі дитини.

• Допомогти дитині знайти упевненість в тому, що вона впорається з цим завданням.

• Дозволити дитині почати «з нуля», спираючись на те, що дорослі вірять в неї, в її здатність досягти успіху.

• Пам’ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Дуже важливо подбати про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом.

Наприклад, створити таку ситуацію, яка може допомогти школяреві вибрати завдання, з якими він, з точки зору вчителя, здатний впоратися, і потім дати йому можливість продемонструвати свій успіх класу і батькам.

Успіх породжує успіх і підсилює впевненість в своїх силах як у дитини, так і у дорослого.

Про психологічні особливості молодшого підліткового віку (11-13 років)

Поради для громодян, які віховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Бажання бути дорослим, вважається головним новоутворюванням молодшого підліткового віку. У них формуються особистий світогляд, своя оцінка ситуації, вони аналізують і критикуют все, що їм пропонують і готові стояти на своєму, сперечаючись з дорослими. Вони стежать за модою і дуже педантичні до свого зовнішнього вигляду. Чутливі і вразливі до різних зауважень на свою адресу. У манерах і поведінці підлітки наслідують дорослих, і претендують на рівноправність з ними.

Самооцінка підлітка залежить в першу чергу від оцінки його однолітками. Дитина шукає своє місце в ієрархії підлітків, авторитет яких в цей період стає важливіше, в порівнянні з дорослими. Вони порівнюють себе з іншими однолітками, шукають свою схожість і відмінності. Важливо в цьому віці показати дитині його гідності, сильні сторони для формування адекватної позитивної самооцінки.

У цьому віці провідною діяльністю є спілкування з однолітками, значимість спілкування з дорослими йде на другий план. Саме в цьому середовищі вони вчаться навичкам спілкування, вчаться відстоювати свою думку, а також взаєморозумінню і взаємодопомозі. Для підлітків стає важливим бути привабливим у протилежної статі. Прагнення до новизни обумовлено потребою до нових відчуттів, що з одного боку сприяє розвитку допитливості, але велика швидкість і перемикання на інший об’єкт, призводить до поверхневого ставлення к вивченню цього предмету. Захопленість значимої людини і цікаве пояснення може затримати увагу і інтерес підлітка. Але тільки у невеликої кількості підлітків інтереси переростають в стійкі захоплення. Якщо в молодшій школі дитина була поглинена в саму навчальну діяльність, то у підлітків мотивацією до навчання може бути прагнення зайняти певне становище в класі, домогтися визнання однокласників.

Моя сім’я-мій оберіг»

Сім’ю утворює група людей, пов’язаних прямими родинними стосунками, дорослі члени якої беруть на себе зобов’язання по догляду за дітьми. Подружжя може бути як в офіційно зареєстрованому шлюбі, так і в цивільному.

        Теплі й щирі стосунки з батьками є однією з найважливіших потреб і життєвих цінностей. Вони потрібні людині в будь-якому віці, а тим більше в підлітковому, коли вона ще не готова до самостійного життя.

  17серпня 2021 року в приміщенні Краснокутського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Харківській області фахівцями із соціальної роботи Комунального закладу «Краснокутський центр соціальних служб» Краснокутської селищної ради та представником Бюро безоплатної правової допомоги було проведено лекцію на тему: «Моделі поведінки в сім’ї та типи конфліктів» та «Моя сім’я-мій оберіг»

 По завершенню заходу було роздано тематичний матеріал та проінформовано  щодо соціальних послуг, які надає КЗ «Краснокутський  ЦСС».

МЕТОД “АКТИВНОГО СЛУХАННЯ” ЯК ОДИН З ЧУДОВИХ ПРИЙОМІВ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ

Якщо ви знаєте, що це і активно користуєтесь ним – ще раз актуалізуйте всі нюанси, прочитавши статтю. Якщо ж метод для вас новий – спробуйте! І поділіться в коментарях своїми враженнями.Причини труднощів дитини часто бувають заховані в сфері її почуттів. Тоді простими практичними діями – показати, навчити, спрямувати – їй не допоможеш. У таких випадках краще всього … дитину вислухати. Правда, інакше, ніж ми звикли. Психологи винайшли і дуже докладно описали спосіб «активного слухання». Що ж це означає – активно слухати дитину?!У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити – це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.Активно слухати дитину – значить «повертати» їй у бесіді те, що вона вам повідала, при цьому позначивши її почуття  Ось кілька ситуацій:СИН: Він забрав мою машинку!
МАМА: Ти дуже засмучений і розсерджений на нього.
СИН: Повертається зі школи, в серцях кидає на підлогу портфель, на питання батька відповідає:  Більше я туди не піду!
ТАТО: Ти більше не хочеш ходити в школу
ДОЧКА: Не буду я носити цю страшну шапку!
МАМА: Тобі вона дуже не подобається.Відповіді за способом активного слухання показують, що батьки зрозуміли внутрішню ситуацію дитини, готові, почувши про неї більше, прийняти її.
Деякі важливі особливості і додаткові правила бесіди за методом активного слухання

  • Якщо ви хочете вислухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза – перші і найсильніші сигнали про те, наскільки ви готові її слухати і почути
  • Розмовляючи з засмученою дитиною, не слід ставити їй запитання. Бажано, щоб ваші відповіді звучали в стверджувальній формі
  • Дуже важливо в бесіді «тримати паузу». Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч
  • В вашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потім позначити її почуття:

СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше водитися з Петром.

БАТЬКО: Ти не хочеш з ним більше дружити. (Повторення почутого).

СИН: Так, не хочу.

БАТЬКО (після паузи): Ти на нього образився. (Позначення почуття).
Завдяки активному слуханню, батьки стають більш чутливими до потреб і прикрощів дитини, легше приймають її «негативні» почуття, з часом вони починають знаходити в собі більше терпіння, менше дратуватися на дитину, краще бачити, як і чому їй буває погано. Виходить так, що «метод» активного слухання є засобом, що змінює самих батьків. Ми думаємо, що «застосовуємо» його до дітей, а він міняє нас самих. В цьому – його чудова прихована властивість.За:

Ю. Гіппенрейтер “Общаться с ребенком. Как?”