ПОРАДИ ДЛЯ НАДАВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

Синдром Відчуження Батьків дуже часто супроводжує важкі сімейні конфлікти. Дитина, відчужена від одного з батьків, починає відчувати до нього ненависть, образу, поводиться неадекватно і не йде на контакт. Для батьків це величезна психологічна травма, з якої буває дуже складно впоратися.Як же надавачам соціальних послуг спілкуватися з батьками, які зіткнулися з проблемою відчуження та звернулися за допомогою? Які слова підібрати, як підтримати?1. Не плутайте материнський/батьківський інстинкт з самокатуванням.Страждання матері/батька, насильно відчужуваної/ного від дітей, виміряти неможливо. Однак, навіть найкращі почуття при неправильній концентрації можуть стати токсичними.Скажіть клієнту: «Намагайтеся не допускати саморуйнівних дій, не запускати негативних сценаріїв. Навіть коли Ваш інстинкт змушує вас рвати і метати, намагайтеся не розпадатися на частини, а навпаки зібратися і підготуватися до довгої і небезпечної «подорожі» по поверненню дитини, можливості спілкуватися з нею».2. Не піддавайтеся на провокації.Зверніть увагу клієнта на те, що сторона алієнатора (одного з батьків, хто відчужує від дитини) з великою часткою ймовірності буде вести кампанію проти Вас, що буде Вас очорняти. Це частина їхньої гри. Намагайтеся не реагувати на це, поводьтеся гідно. Хвороблива одержимість колишнього чоловіка/дружини – це їхня негативна сторона, а не Ваша…3. Зверніться до відповідних організацій.Розкажіть клієнту про організації, що допомагають батькам пережити відчуження дітей, підтримати їх, можуть порадити відповідних юристів, підказати порядок дій в тих чи інших ситуаціях, нарешті, надати моральну підтримку.Зверніть увагу клієнта на те, що необхідно фокусуватися на головній меті – подолати розлуку з дітьми.4. Не ображайтеся на Вашу дитину.Відчуження дітей майже завжди супроводжується їх залякуванням і «промиванням мізків». Діти повторюють слова батька-алієнатора, підключаються до його агресії і бажання ніколи не бачити другого з батьків. Найчастіше при цьому проявляються невроз, енурез, або такі психологічні реакції, як замкнутість, суїцидальні думки, неуспішність у навчанні тощо. Оскільки емоційний зв’язок дитини, досвід безпеки і любов з відчуженим батьком/матір’ю витісняється, то умовою для виживання для неї стає ненависть і заперечення відчуженого батька/матері.Скажіть клієнту: «Продовжуйте комунікацію з дитиною, з позиції дорослого. Демонструйте дитині, що ви турботливий/ва і люблячий/ча батько/матір. Не ображайтеся на слова дитини, якими б жахливими вони не були, вона змушена їх говорити. Намагайтеся більше говорити про свою любов до дитини, що завжди будете намагатися залишатися поруч, підтримувати та пишатися. Приймайте і любіть дитину в її омані, не осуджуйте її, а проходьте це випробування разом з нею. Одного разу її очі розкриються, і вона усвідомить, що весь цей час Ви були поруч, як могли».І пам’ятайте, що Ви, як надавач соціальних послуг та посадова особа повинні в першу чергу відстоювати права та інтереси дитини!